Ще трохи про публікації...

Чим більше працюєш із джерелами - тим більше цікавої інформації залишається осторонь. Я іноді  (з різних причин) не відправляю статті до друку. Іноді опрацьовую і розширюю пізніше. Цю вирішила не чіпати.

І опублікувати в блозі як приклад того, до чого можуть привести міжпредметні дослідження.

Івашньова Світлана Володимирівна,

Інститут післядипломної педагогічної освіти,

Київський університет імені Бориса Грінченка,

s.ivashnova@kubg.edu.ua

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ В НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ М.О.БЕРНШТЕЙНА: СУЧАСНИЙ ВИМІР.

Анотація: доповідь присвячена окремим аспектам реалізації міждисциплінарного підходу в наукових дослідженнях М.О.Бернштейна, використанню математичного моделювання в дослідженнях діяльності вищої нервової системи, важливості розуміння феномену невизначеності як по відношенню до фізіології руху, так і до діяльності людини в цілому. Закладені в працях М.О.Бернштейна ідеї управління складними системами отримують сучасне звучання в менеджменті (в тому числі – системи освіти), побудові моделей на основі нечіткої логіки, розвитку робототехніки та штучного інтелекту.

Ключові слова: методологія; математичне моделювання; післядипломна педагогічна освіта; професійний розвиток; підвищення кваліфікації; нечітка логіка; невизначеність вибору.

Наукова спадщина М.О.Бернштейна переосмислюється не лише в зв’язку із розвитком психології, фізіології, біомеханіки, біодинаміки чи споріднених з ними наукових галузей – нейрофізіології та психологією руху, а й в контексті перебігу та результатів наукових дискусій в радянські часи. Значення опозиції М.О.Бернштейна по відношенню до абсолютизації умовно-рефлекторної теорії вищої нервової діяльності І.П.Павлова оцінюється сьогодні з огляду на розвиток як психологічної науки, кібернетики etc., так і  з позиції усвідомлення руху як такого, що детермінується невизначеністю та свободою розумної дії.

В 50-х роках вчений формулює основні концептуальні підходи до нової науки – ймовірнісного прогнозування майбутніх подій, створення моделі необхідного майбутнього, програмування та коригування актів руху. В 60-ті роки школа М.О.Бернштейна розвивається в двох провідних напрямках : по-перше  – пошук та вивчення конкретних психофізіологічних механізмів руху, по-друге – створення формалізованих моделей керування рухом, що перевіряються на ЕОМ. Очевидним, на наш погляд, є зв'язок із кібернетикою [2], яка саме в цей період активно розвивалась, адже наступний період замовчування ідей М.О.Бернштейна, співпав у часі з її занепадом. Зрозумілою є і логіка повернення до цих ідей в контексті сучасного розвитку штучного інтелекту, робототехніки, використанню нечіткої логіки як основи моделювання мислення людини, яка призвела до активізації досліджень творчого спадку М.О.Бернштейна [6] та перевиданню його праць в кінці 80-х – в 90-х роках минулого століття [1].

Наявність глибинних міжпредметних зв’язків підтверджується, крім іншого, використанням методів математичного моделювання при вирішенні проблем подолання надлишкових ступенів свободи руху (спільно з І.М.Гельфандом та М. Л. Цетліним [1;5]). в творчій співпраці були побудовані дві моделі керування рухом, в основі яких лежала ідея про виокремлення в системі із значною кількістю параметрів суттєвих і несуттєвих та ідея неіндивідуалізованого керування, яка означала, що вищі центри руху регулюють лише один-два параметри роботи нижчих, що в цілому функціонують автономно.

Виявлені дослідниками закономірності мають універсальний характер, в першу чергу, якщо мова йде про діяльність людини, невизначеність вибору, визначення суттєвих та несуттєвих чинників, вибору основних важливих об’єктів управління діяльністю складної системи. Моделі неіндивідуалізованого керування можуть бути цікавими з огляду на певні протиріччя між масовим характером діяльності системи освіти та запитом суспільства на індивідуалізацію освітньої траєкторії, а їх математичне обґрунтування - стати основою для створення сучасного програмного забезпечення управління навчальним контентом в сфері післядипломної педагогічної освіти.

Математична модель, розроблена І.М.Гельфандом та М. Л. Цетліним в період співпраці з М.О.Бернштейном, базувалась на аналогії між нелокальними методами пошуку екстремума функції багатьох змінних (шляхом комбінування локальних покращень з екстраполяцією) та процесами прийняття рішення про напрям руху.
Екстраполяція наукових ідей М.О.Бернштейна та методологічних підходів до математичного моделювання процесів в діяльність системи післядипломної педагогічної освіти цілком можлива, оскільки ці ідеї мають фундаментальний характер; ґрунтуються на особливостях діяльності складних систем та керування ними; враховують особливості діяльності вищої нервової системи людини, враховують невизначеність вибору та наявність багатьох чинників, що змінюються як до моменту прийняття рішення про напрям руху, так і внаслідок вибору того чи іншого варіанту. Актуальність запропонованих методологічних та методичних підходів до проведення наукового дослідження підтверджується як більш пізніми науковими розвідками [3, с. 11], в основі яких - праці М.О.Бернштейна, так і орієнтацією сучасних науковців на міждисциплінарні дослідження.

В цьому контексті цікавим напрямом спільної діяльності представників різних наукових галузей міг би стати науковий семінар, за прикладом міждисциплінарного семінару І.М.Гельфанда, який за 45 років свого існування сприяв розвитку багатьох наукових галузей. Перспективною темою такого семінару може бути вивчення можливостей використання математичного моделювання результатів вибору педагогічними працівниками змісту навчання в процесі професійного розвитку та підвищення кваліфікації; розробка математичної моделі результативності групових форм навчання та індивідуальної професійної освітньої траєкторії; математичної моделі ефективних управлінських рішень в системі освіти тощо.

Література

1.     Бернштейн Н.А. Биомеханика и физиология движений/ Под ред. В.П.Зинченко. – М.: Изд-во «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1997. – 608 с.

2.     Бернштейн Н.А. Новые линии развития в физиологии и их соотношение с кибернетикой: материалы к совещанию по философским вопросам физиологии высшей нервной деятельности и психологии. - М., 1962. – 44 с.

3.     Вукобратович М. Шагающие роботы и антропоморфные механизмы / Перев. с англ. под ред. В. С. Гурфинкеля. - М.: Мир,. - 1976. – 541 с.

4.     Гельфанд И. М., Цетлин М. Л.. О некоторых способах управления сложными системами // Успехи математических наук, 1962, т. 17, № 1, с. 3–26.

5.     Левин В. И. М. Л. Цетлин и развитие математического моделирования в СССР // Вестник Тамбовского университета. Серия: Естественные и технические науки. 2015. №6. URL: http://cyberleninka.ru/article/n/m-l-tsetlin-i-razvitie-matematicheskogo-modelirovaniya-v-sssr (дата обращения: 20.07.2016).

6.     Сироткина И. Е. Роль исследований Н. А. Бернштейна в развитии отечественной психологической науки : автореф. дис. ... канд. психол. наук : 19.00.01 / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Фак. психологии. - М., 1989. - 20 с.