Наукові конференції: навіщо вони потрібні?

Сучасні технології широко використовуються в організації та проведенні наукових заходів. Постійно збільшується кількість пропозицій щодо участі в заочних, дистанційних  або інтерне-конференціях - назви бувають різні. Суть при цьому залишається однаковою: Ви надсилаєте матеріали, які організатори поім оприлюднюють   на сайті конференції  та/або у вигляді друкованого збірника. Їхати нікуди не потрібно, доповідь, стаття або тези опубліковані, в списку публікацій є ще один запис.
Якщо Вам пощастило  і на сайті було організовано обговорення доповідей, Ви отримаєте якийсь відгук на Вашу доповідь. Правда найчастіше він буває доволі формальний і користь від нього сумнівна.
Саме тому я намагаюсь брати участь у очних конференціях, де після виступу можна особисто поспілкуватись із колегами, отримати критичні зауваження, які найчастіше стимулюють подальші пошуки.
Нажаль, це не завжди можливо -  це і фінансові витрати, і організаційні проблеми, бюрократичні незручності (відрядження або відпустка за власний рахунок, необхідність перенесення занять, якщо Ви викладач, оформлення всіх паперів).  Але якщо у Вас є вибір - краще їхати особисто.
У листопаді-грудні подала заявки на участь трьох конференціях, поїхала ж лише на одну - в Дніпропетровськ.
Від неї - дуже позитивні враження саме завдяки встановленим контактам із колегами з інших регіонів.
Про те, що не поїхала на дві інші - дуже шкодую. Але - маю публікації та сертифікати.
Кожна медаль має зворотну сторону....

Програма 20 21 листопада 14р

Прочитать другие публикации на Calaméo

Програма всеукраїнська конф 11 12 14

Прочитать другие публикации на Calaméo

Про красиве і корисне

Робота дослідника не така цікава, як, наприклад, робота дресирувальника тигрів або космонавта. Сидиш собі в бібліотеці і читаєш книжки грубезними стосами. Іноді пишеш. Багато думаєш. Іноді просинаєшся вночі і пальцем на килимі малюєш схему, не розплющуючи очі - бо спиш.
У фізиків чи біологів хоча б є що подивитись - реактори або миші лабораторні. А що цікавого у праці філософа, філолога або вченого-педагога?
Не знаю, для кого як, а для мене маленькими святами стають мої публікації.
Перша стаття вийшла в 2005 році, у вересні. Вже до Нового року і мала 3 статті і дуже тішилась з того, що нарешті переборола свої страхи і оприлюднила те, над чим я працюю.
Це була перемога - насамперед над собою, над невпевненістю, над  острахом  - а раптом я займаюсь нікому непотрібними речами? Бо іноді буває враження, що потрібні речі вражають яскравістю, а корисне і красиве - співпадає. Але це не завжди буває так :)

Сьогодні у мене ще одна перемога.
Гуманітарії знають, як  важко опублікувати статтю в журналі, що входить до списку Scopus. Насамперед тому, що журналів цих мало, а українських серед них - жодного.
Саме сьогодні я отримала журнал, що входить до вказаного списку, з моєю публікацією.  Чекала рік, знала, що друкують, вже більше місяця, але до останнього не вірила.
Новорічні дива бувають!