Технологія як комерційний продукт

Якщо Ви працюєте на дослідженням, у нього завжди є прогнозований результат. Якщо Ви маєте намір монетизувати результат - Ви маєте запропонувати світу нову технологію.
Ідеї та теорії продаються гірше, попитом користуються технології, результативність яких доведена. Або ж створений на основі цієї технології продукт.

Результат дослідження, над яким я працюю - саме технологія. Однак, як і будь яку технологію, продавати її можна у різний спосіб - повністю або частинами. Другий варіант в переважній більшості випадків більш вигідний, але розроблення пропозицій вимагатиме значно більше часу.
В  нашому випадку "на виході" маємо кілька технологічних рішень.

Наскільки це реально?
Поволі займаюсь рекламою та вивчаю реакцію майбутніх споживачів.
Маю вже кілька пропозицій від ВНЗ та ІППО  - поки щодо презентації результатів експерименту та проведення пробних тренінгів.
Думаю, як все ж таки реалізувати мрію всіх науковців - навчитись заробляти кошти науковою діяльністю.
Проблема тут глобальна - "вміла готувати, та не вміла подавати".
Є над чим подумати, є чому повчитись...

 Пішла гуглити навчальні курси по маркетингу та рекламі, створенню особистого бренду та розробці сайту продажу - потрібно ж з чогось починати!

Фото, як завжди, для привернення уваги та гарного настрою.
Джерело тут

Методи дослідження: вибір та обгрунтування

Методи педагогічного дослідження вивчаються в базовому курсі педагогіки і, як правило, представлені в підручниках оглядово, без детального обгрутування - в яких умовах і чому застосовуються саме ці методи, в чому їх переваги, недоліки та обмеження, як їх компенсувати тощо.

Однак якщо Ви грунтовно підходите до організації наукового дослідження, без такого обгрунтування не обійтись. Саме аналіз переваг, недоліків та обмежень кожного окремого методу дозволить Вам сформувати пакет інструментів, який забезпечить об"єктивність результатів та їх достовірність.

Для цього варто звернутись до видань, в яких публікуються результати емпіричних досліджень з детальним аналізом застосованих методів.

І якщо на етапі формування дослідницького інструментарію Ви проігнорували таку необхідність, Вам доведеться уточнювати переілік інструментів уже в процесі реалізації плану дослідження.

Це теорія, а на практиці уточнення інструментарію відбувається ще й у випадку отримання непередбачуваних результатів, як це сталось зі мною.

Формат щоденника дозволяє трохи відійти від академічного стилю, щодо якого я іноді отримую зауваження від тих, хто уважно стежить за моїм щоденником (принагідно дякую всім за дописи!).

Однак причини, які спонукали мене документувати дослідження, не дозволяють відходити від теми аж надто далеко, тому далі  - трохи про власний досвід вибору методів, уточнення інструментів та обгрунтівання їх добору.

Отже, на першому етапі дослідження ідея видавалась простою - виявити освітні запити і потреби педагогічних працівиків та розробити таку модель розвитку професійної компетентності, яка була б максимально комфортною для учасників та враховувала інтереси стейкхолдерів.

Саме тому на першому етапі було принято рішення про застосування методу фокус-груп. Процедура видавалась не надто складною, реалізація - також, але коли настав час опису результатів та їх інтерпретації, виявилось, що я не можу однозначно оцінити обмеження, які накладає застосування даного методу. Довелось шукати статті, в яких було представлено результати аналогічних досліджень із застосуванням цього методу, уточнювати історію його виникнення та умови, в яких його застосування є доцільним.

Метод фокус-груп, описаний в науковій літературі, визнано оптимальним для вирішення поставлених завдань, через можливість «вивчення суб’єктивних умовиводів щодо розуміння предмету та інтерпретація: чому все саме так»; високий рівень достовірності одержаних даних; економію часу в порівнянні з інтерв’ю ; можливість спостереження за спілкуванням членів групи. Однак у методу є і обмеження, насамперед - вплив перебігу дискусії на позицію кожного окремого учасника.

Дослідник має бути готовим до того, що частина результатів потребуватиме уточнення (як у нашому випадку), тому в подальшому довелось переглянути не лише відібраний інструментарій, а й підходи до його вибору.

Так я прийшла до методу триангуляції, який використовується для розуміння та контекстуальної репрезентації результатів дослідження феномену. При цьому комбінуються незалежні методи, що доповнюють один одного з метою:

-         поліпшення опису процесів чи процесу, який досліджується;

-         ідентифікації хронології подій;

-         обґрунтування внутрішньої валідності;

-         підтвердження чи валідизації результатів дослідження.

Застосування тріангуляції забезпечує відносно незалежний збір та оперування даними, які співвідносяться одне з одним після кожного дослідницького циклу для можливого формулювання нових гіпотез, перевірки отриманих висновків та їх можливої корекції. Спосіб, коли отримані за допомогою однієї методології дані використовуються в якості підстави для наступного застосування альтернативної методології, має назву послідовної тріангуляції.

Саме послідовна триангуляція стала основою дослідження теоеретичних та методичних засад розвитку професійної компетентності педагогічного персоналу закладу освіти.

Складовими методу тріангуляції стали альтернативні джерела (різні джерела); робота дослідницької групи (різні дослідники) та комплекс методів (різні методи). На підставі теоретико-методологічного аналізу предметної області та досвіду проведення емпіричних досліджень було обрано три методи збору емпіричних даних – метод фокус-груп, анкетування та глибинне  інтерв’ю.

Очевидно, що обгрунтування потребує вибір кожного з обраних методів. Саме для того, щоб виявити всі переваги та недоліки кожного з обраних методів науковці і заглиблюються у вивчення наукових публікації у Scopus та WoS, оскільки саме в таких журналах переважно публікуються результати емпіричних досліджень із детальним аналізом всіх переваг та недоліків того чи іншого інструменту. І щоб Ваші статті мали таку ж цінність, обовязково проаналізуйте ефективність застосованих Вами інструментів та презентуйте такий аналіз у прикінцевих полоєеннях Вашої статті. Це дуже допоможе не лише тим, хто спробує повторити Ваш експеримент у нових умовах, а й тим, хто зможе вдосконалити сам інструмент або процедури його застосування.

Можливо, я знайду час описати власні пошуки досконалих інструментів дослідження у наступному дописі. Але спочатку маю проаналізувати результати глибинних інтерв"ю. Це останній з трьох інструментів, які я опанувала в процесі досліджно-експериментальної роботи. І вже маю певні уявлення про його переваги ті недоліки. Про них - згодом. Може навіть у окремому посібнику. :)

Зображення для запису відібрані з відкритих джерел мережі Інтернет.

Джерела:

2.

1.

Апробація як процес

Апробація результатів наукового дослідження - це , в моєму випадку, перевірка  розробленої технології в реальних умовах та її доопрацювання.
Експеримент, якому присвячено кілька останніх  років мого життя, базується на припущенні, що індивідуальна професійна освітня траєкторія педагогічного  працівника не може бути визначена на більш тривалий період, ніж один рік, що автоматично анулює будь які спроби унормувати на більш тривалу перспективу:
-  плани розвитку  педагогічного персоналу закладу освіти;
- зміст навчальних курсів/модулів, які розробляються  науково-педагогічними працівниками ІППО;
- педагогічне навчантаження викладачів ІППО;
 - і ще деякі аспекти, про які я напишу окремо.
Отже, розроблена нами технологія розроблення  та реалізації програми розвитку професійної компетентності педагогічного персоналу закладу освіти потребувала перевірки на практиці.
Як цей процес виглядав на практиці:
1. Виявлення освітніх запитів та потреб окремих  педагогів та педагогічних колективів;
2. Формування освітніх пропозицій та їх реалізація
3. Моніторинг та оцінювання.
4. Коригування дослідницького інструментарію та проведення додаткових анкетувань
5. Вдосконалення технології.
6. Моніторинг та оцінювання.
7. Уточнення та розширення освітніх пропозицій.
8. Моніторинг та оцінювання.
9. Вдосконалення технології та її опис.
Всі ці кроки реалізовані протягом трьох років на вибірці, в яку входять 22 ЗЗСО. Кількість педагогів, які залучені до участі в експерименті - понад 1700 осіб.
Крім власне технології розроблення програми розвитку професійної компетентності педагогічного персоналу нами розроблено процедури формування технологічних завдань для розробників  навчальних курсів (модулів); описано процес підготовки освітніх тренерів та порядок проведення супервізії їх діяльності; розроблено модульну програму підготовки тренерів програми та вимоги до базового рівня підготовки кандидатів в тренери та супервізорів.
Крім того, розроблені методичні рекомендації щодо структури тренінгу та технології його проектування та проведення.
Експеримент з 1 вересня в більшості закладів переходить у фінальну стадію і є сенс поступово впроваджувати наші надбання в практику.
Наскільки актуальними є запропоновані нами рішення?
Більш ніж актуальними, оскільки чинне законодавство передає повноваження щодо визначення змісту підвищення кваліфікації педагогів педагогічним колективам та адміністрації закладів освіти. Саме вони формуватимуть плани підвищення кваліфікації та визначатимуть операторів, розпоряджатимуться коштами на оплату відповідних послуг.
Експеримент, який розпочинався три роки тому, отримав якісно нове значення в контексті змін в законодавчій базі.
Теоретично обгрунтована технологія , що пройшла експериментальну перевірку, може бути корисною всім закладам освіти України.
Трансфер найбільш ефективних елементів навчання та супроводу професійного розвитку із суміжних галузей забезпечив успіх на етапі експерименту. Впевнені, що масове застосування технології буде ефективним за умови дотримання організаційно-методичних умов, які визначені нами попередньо та уточнені в процесі реалізації плану дослідно-експериментальної роботи.

Ну і наочне підтвердження дієвості - це залученість педагогів у процес обговорення проміжних результатів експерименту. Цього разу - учасників тренінгу для керівників ЗЗСО.

Відео доступне за посиланням:
Фрагмент тренінгу