Про академічну доброчесність знає кожен науковець. Але мережа рясніє гучними скандалами, в яких фігуранти присвоїли чужі напрацювання. До певного моменту я залишалась осторонь таких обговорювань, бо відверто не уявляла собі алгоритм дій справжнього автора в такій ситуації. Ну і що в мене красти? Ну дуже вже вузькопрофільними я бачила власні дослідження!
Аж поки...
5 серпня 2020 року при перевірці актуальності даних , внесених в мій профіль науковця в Google Academia , я отримала системне повідомлення щодо публікаціі, тема якої збігалась з темою однієї з моїх статей .
За посиланням знаходилась доповідь Зімборовськоі М.С., провідного фахівця відділення психологічного забезпечення відділу кадрового забезпечення Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Формулювання положень, викладених в доповіді п. Зімборовськоі , видалось мені подібним до тексту, опублікованого мною в 2018 р.
Спочатку я розгубилась і обурилась, але вирішила взяти паузу - обдумати ситуацію. Емоції вирували, тому я написала в ФБ пост. Без імен, без посилань - просто пост про мої почуття в даній ситуації.
Наступного дня я ще раз перечитала статтю-оригінал та текст доповіді пані Зімборовської, опублікований в збірнику.
Перевірка текстів виявила, що доповідь пані Зімборовськоі є компіляцією частково видозмінених фрагментів моєї статті. Жодного посилання на мій текст пані Зімборовська не надала, хоча з 96 рядків тексту доповіді 60 є копією (з незначними текстовими змінами) тексту статті «Супервізія в діяльності освітнього тренера».
Одночасно я написала повідомлення щодо виявлених фактів на електронну адресу ЗВО та в месенджер ЗВО у ФБ.
Мої колеги та знайомі почали коментувати цю ситуацію, аж раптом в коментарях з"явилось повідомлення від пані Зімборовської, однак моя спроба поспілкуватись з нею була невдалою - мене заблокували. Одночасно в стрічці з"явились хейтери, які перейшли до звичайних образ (мене і тих, хто мене підтримав) та буллінгу.
Ось тут я справді розізлилась. Я не хакер, але Гугл допоміг мені дізнатись певну інформацію не лише про винуватицю цього дійства, а й про хейтерів. Атака була організованою, включились до неї особи, які повязані з п. Зімборовською професійною діяльністю. І оскільки сфера діяльності цих людей - психологія, я очікувала більш витончених тактик. Але - ні, мене і моїх колег банально звинувачували в професійній безпорадності, заздрості, бажанні пропіаритись за рахунок більш успішної особи та навіть... алкоголізмі. Факт плагіату вперто ігнорувався, мені настійливо радили заспокоїтись і категорично ніхто з групи підтримки винуватиці не хотів бачити порушення моїх авторських прав.
Після того, як всі хейтери були заблоковані (дякую ФБ за такі технічні можливості) я проконсультувалась із юристом. А наступного дня - ще раз. Бо пані Зімборовська раптом зателефонувала на мій мобільний і.... вибачилась. Хоча жодної проблеми все ще не визначала. Я висунула вимоги - псевдоавторка має зняти статтю з публікації.
За певний час я отримала офіційну відповідь на свою електронну пошту та оприлюднила її на своїй сторінці у ФБ.
Для себе я зробила висновки:
1. Виявив плагіат - не мовчи! Повідом автора, у якого банально вкрали його напрацювання, адже він може про це і не знати. Далі - його рішення, як діяти і що робити, але мовчати не можна!
2. Якщо твій доробок вкрали - не мочи! Тільки розголос допоможе в такій ситуації. На моє глибоке переконання, саме цей чинник став вирішальним.
Одного разу під час переговорів з іноземними колегами один з учасників переговорів сказав дуже важливу, як на мене , фразу - якщо ми не будеми називати речі своїми іменами, ми ніколи не покращимо ситуацію.
Я винесла певні уроки з цієї історії, головний з яких - НЕ МОВЧИ!
Спільно з колегами готуємо он-лайн семінар з цього приводу з кейсами від тих, хто все ще намагається відносити справедливість, в тому числі - і в судах.
Якщо Ви маєте бажання приєднатись - пишіть в коментарях.
Теплої Вам осені та перемог!
Комментариев нет:
Отправить комментарий