Стосовно публікацій результатів наукових досліджень існує ціла система вимог - де, як і коли мають бути опубліковані результати проведених науковцем досліджень. Оскільки будь-які вимоги викликають діаметрально протилежні оцінки і емоції, вимоги щодо публікацій не стали виключенням.
Постійно змінюючись і ускладнюючись, вони часто вибивають з колії тих, хто знаходиться вже безпосередньо на фінішній прямій, тобто підготував до захисту дисертацію, автоматично викликають збурення.
Я не люблю давати будь-які оцінки таким вимогам, насамперед тому, що не бачу жодного механізму впливу на пофедуру їх формування . Саме тому ставлюсь до них спокійно, як до стихнійного лиха, типу землетрусу чи цунамі.
Однак це не означає, що у мене відсутня особиста позиція з цього питання. Вона є, і, оскільки це мій особистий блог науковця, саме тут я і можу її висловити. Отже:
1. я вважаю, що публікація результатів наукових досліджень має відбуватись до захисту, насамперед, для забезпечення об"єктивного оцінювання одержаних результатів. Оптимальним варіантом особисто я бачу розміщення повного тексту дисертації на сайті університету, де відбудеться захист;
2. кількісні показники щодо публікацій статей вважаю щонайменше недоречними, адже в принципі, зміст будь-якого дослідження можна викласти у двох грунтовних доповідях, одна з яких вісвітлює вихідні теоретичні положення, друга - методику проведення експеррименту та одержані результати;
3. вимоги щодо рівня та статусу наукових видань, в яких мають бути опубліковані результати досліджень, до певної міри сприймаю позитивно. Тут маю дещо пояснити: дослідження у медицині, нанотехнологіях, фізиці ядра, органічній та неорганічній хімії та багатьох інших дисциплінах, мають загальнолюдське значення, суттєво змінюють якість життя людей в усьому світі, тому рівень відповідальності вченого за результати значно вища, аніж у філософських працях, соціології, мовознавстві чи юридичних науках. Не применшуючи значення останніх, хочу підкреслити їх, так би мовити, локальність та соціальність - люди можуть домовитись про певні речі один з одним, змінити ці домовленості в географічних межах (країни, об"єднання країн ) , мовних (реформування правопису в німецькомовних країнах) тощо. Тому і рівень значущості таких досліджень дещо інший. Саме тому не можна вимагати публікувати результати всіх без винятку досліджень в високорейтингових ссвітових наукових виданнях.
4. вважаю, що наявність монографії, виданої друком до захисту докторської дисертації - цілком логічно і виправдано. Стосовно кандидатської такої впевненості не маю, однак думаю, що це доцільно. Крім рецензентів, що надали відгуки до друку монографії, доцільно на захисті заслухати відгуки, надані науковцями після публікації. Тут і спецсемінар можна було б провести, обговоривши результати по суті, особливо - методику експерименту і його практичну значущість, зміни, як заповаджуються.
А стосовно публікацій у виданнях, що входять до списків Scopus та WoS - досвід тут є різний. І не потрібно забувати про комерційну складову цих проектів. Хоча вихід на світовий рівень вітчизняних вчених - річ хороша. Але робити це можна у різний спосіб.
Але про це - наступного разу.
Постійно змінюючись і ускладнюючись, вони часто вибивають з колії тих, хто знаходиться вже безпосередньо на фінішній прямій, тобто підготував до захисту дисертацію, автоматично викликають збурення.
Я не люблю давати будь-які оцінки таким вимогам, насамперед тому, що не бачу жодного механізму впливу на пофедуру їх формування . Саме тому ставлюсь до них спокійно, як до стихнійного лиха, типу землетрусу чи цунамі.
Однак це не означає, що у мене відсутня особиста позиція з цього питання. Вона є, і, оскільки це мій особистий блог науковця, саме тут я і можу її висловити. Отже:
1. я вважаю, що публікація результатів наукових досліджень має відбуватись до захисту, насамперед, для забезпечення об"єктивного оцінювання одержаних результатів. Оптимальним варіантом особисто я бачу розміщення повного тексту дисертації на сайті університету, де відбудеться захист;
2. кількісні показники щодо публікацій статей вважаю щонайменше недоречними, адже в принципі, зміст будь-якого дослідження можна викласти у двох грунтовних доповідях, одна з яких вісвітлює вихідні теоретичні положення, друга - методику проведення експеррименту та одержані результати;
3. вимоги щодо рівня та статусу наукових видань, в яких мають бути опубліковані результати досліджень, до певної міри сприймаю позитивно. Тут маю дещо пояснити: дослідження у медицині, нанотехнологіях, фізиці ядра, органічній та неорганічній хімії та багатьох інших дисциплінах, мають загальнолюдське значення, суттєво змінюють якість життя людей в усьому світі, тому рівень відповідальності вченого за результати значно вища, аніж у філософських працях, соціології, мовознавстві чи юридичних науках. Не применшуючи значення останніх, хочу підкреслити їх, так би мовити, локальність та соціальність - люди можуть домовитись про певні речі один з одним, змінити ці домовленості в географічних межах (країни, об"єднання країн ) , мовних (реформування правопису в німецькомовних країнах) тощо. Тому і рівень значущості таких досліджень дещо інший. Саме тому не можна вимагати публікувати результати всіх без винятку досліджень в високорейтингових ссвітових наукових виданнях.
4. вважаю, що наявність монографії, виданої друком до захисту докторської дисертації - цілком логічно і виправдано. Стосовно кандидатської такої впевненості не маю, однак думаю, що це доцільно. Крім рецензентів, що надали відгуки до друку монографії, доцільно на захисті заслухати відгуки, надані науковцями після публікації. Тут і спецсемінар можна було б провести, обговоривши результати по суті, особливо - методику експерименту і його практичну значущість, зміни, як заповаджуються.
А стосовно публікацій у виданнях, що входять до списків Scopus та WoS - досвід тут є різний. І не потрібно забувати про комерційну складову цих проектів. Хоча вихід на світовий рівень вітчизняних вчених - річ хороша. Але робити це можна у різний спосіб.
Але про це - наступного разу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий