Ви розпочали експеримент.
Попередньо визначили, що саме повинно змінитись у суб"єкті Вашого дослідження, обрали інструменти впливу на нього та інструменти для вимірювання змін.
У Вас є прогноз стосовно того, як має змінитись суб"єкт під час експерименту. Якщо ці зміни більш значимі, аніж ті, які забезпечує існуюча технологія - Ви молодець, створили нову технологію, більш ефективну, яку можна монетизувати і отримати не олише естетичне задоволення від процесу та результату, а й певну фінансову винагороду за витрачений час та недоспані ночі. Але це в теорії.
А на практиці...
Навіть отримавши на виході з експерименту ідеальну технологію, Ви повинні детально її описати, для того, щоб бодай повідомити зацікавлені сторони про відкриття. А фактично - підготувати методичні рекомендації для тих, хто вирішить використати технологію, щоб отримати ті ж результати, які отримали Ви.
( Саме на цьому етапі дослідження, як правило, я починаю відчувати неспокій; бажання провести пару-трійку тренінгів і почитати ще якусь довідкову літературу, забігти світ за очі... Не люблю описувати те, що для мене вже перетворилось у реальність. Мені це вже не цікаво, мені більш цікавим видається сам процес творення нового. Може, в минулому житті я була алхіміком? ;))
Статті пишуться за певними правилами:
(Джерело)
Але як написати статтю, якщо у Вас на столі 100500 анкет? І навіщо вони?
(Фото з просторів всесвітньої мережі)
Якщо Ви працюєте, як я, з живим людьми, а не з хімічними речовинами, було би добре, крім вимірювань, які обєктивно відбивають зміни (ваги, зросту, кольору шкіри чи рівня знань), поцікавитись, чи подобається людині ( піддослідному) процес? Ци не викликає дискомфорту Ваш вплив? Чи такими Ваш піддослідний бачив результати? Чи не надумав він, бува, залишити дружний колектив Ваших піддослідних через глибоке розчарування в тих ідеях, які Ви привнесли в його життя ?
Вам не обійтись без психологічних досліджень, а отже - без анкет та опитувань. Не раджу "множити сутності" - використовуйте ті "вимірювальні прилади", ефективність яких вже доведена. Порадьтесь із психологами - Ви здивуєтесь, скільки цікавих інструментів є у іхніх валізках!
Наш експеримент ми документуємо просто на сайті http://pr.ippo.kubg.edu.ua/ .
Ще до початку дослідження ми визначились, що вивчаємо освітні запити і потреби педагогічних працівників із застосуванням методу фокус-груп.
Але , коли ми вивчили освітні запити і потреби та склали на їх основі перелік найбільш актуальних навчальних курсів/модулів, виявилось, що більшість з них потрібно створювати , адже в розкладі ми не знайшли більшість з них.
Крім того, коли на наш запит відповідні курси були розроблені, активність педагогів виявилась низькою.
Ще раз - ми запитали, що хочуть вчителі. Розробили відповідні курси та відкрили на них реєстрацію. Активність виявилась низькою.
Тобто технологію ми створили, але вона не працювала.
На цьому етапі дослідження могло б зупинитись як безперспективне, але ми вирішли запитати вчителів -а, власне кажучи, чому?
Допитувати ніхто нікого не збирався, бо таке пряме запитання могло бути розцінене ними як примус та порушити принцип добровільності, на якому ми наполягали в першу чергу.
Тому ми відібрали 3 (всього 3!!!) невеликі анкети, як мали б допомогти виявити мотивацію педагогів до професійного розвитку. Адже якщо я чогось не роблю - значить, не хочу. У мене немає бажання робити це - тобто відсутня мотивація.
Ось тут би я могла написати капслоком - КРАЩЕ Б МИ ЦЬОГО НЕ РОБИЛИ!
Але насправді це не так - ЧУДОВО, ЩО МИ ЦЕ ЗРОБИЛИ!
І саме на тому етапі, коли ми тільки виявили проблему. Анкетування дозволило виявити проблему, які ми на початку нашого дослідження не брали до уваги, а саме - у певних педагогічних колективах значна частка педагогічних працівників продемонcтрувала наявність негативної зовнішньої мотивації до професійного розвитку.
Ще раз - частина вчителів займається професійним розвитком в тому випадку, якщо їм загрожує покарання з боку адміністрації або ж осуд з боку колег.
Свідомо не хочу оцінювати факт існування такої тенденції, але саме стоси анкет, що лежать в моїх папках та десяток аналітичних довідок , написаних на їх основі, дозволили додати лише один рядок у перелік умов, в яких розроблена технологія буде працювати.
Рядок цей виглядає таким чином:
- позитивна мотивація (зовнішня та внутрішня) до професійного розвитку;
Так, це навіть не речення. :)
Але це твердження не з "довідника Стеля". А в описі технології ми додали ще три інструменти.
Нагадаю, що експеримент триває третій рік поспіль, технологія проходить перевірку на практиці і не все працює так, як було задумано. Нові запитання виникають постійно, але технологія вже є - технологія проектування програми професійного розвитку педагогічного персоналу закладу освіти.
Сьогодні ми презентуємо її на конференціях, круглих столах, тренінгах для керівників ЗЗСО, де вона викликає зацікавленість.
Пора писати навчально-методичний посібник.
Не знаю, чи матиме він комерційний успіх, але запитання "Де можна купити книжку?" я чую все частіше. Поки що можу обіцяти одне - купити можна буде у видавництві Університету Грінченка, за умови , що посібник отримає належні рекомендації Вченої ради.
Рукопис в роботі.
Експеримент триває.
Попередньо визначили, що саме повинно змінитись у суб"єкті Вашого дослідження, обрали інструменти впливу на нього та інструменти для вимірювання змін.
У Вас є прогноз стосовно того, як має змінитись суб"єкт під час експерименту. Якщо ці зміни більш значимі, аніж ті, які забезпечує існуюча технологія - Ви молодець, створили нову технологію, більш ефективну, яку можна монетизувати і отримати не олише естетичне задоволення від процесу та результату, а й певну фінансову винагороду за витрачений час та недоспані ночі. Але це в теорії.
А на практиці...
Навіть отримавши на виході з експерименту ідеальну технологію, Ви повинні детально її описати, для того, щоб бодай повідомити зацікавлені сторони про відкриття. А фактично - підготувати методичні рекомендації для тих, хто вирішить використати технологію, щоб отримати ті ж результати, які отримали Ви.
( Саме на цьому етапі дослідження, як правило, я починаю відчувати неспокій; бажання провести пару-трійку тренінгів і почитати ще якусь довідкову літературу, забігти світ за очі... Не люблю описувати те, що для мене вже перетворилось у реальність. Мені це вже не цікаво, мені більш цікавим видається сам процес творення нового. Може, в минулому житті я була алхіміком? ;))
Статті пишуться за певними правилами:
Але як написати статтю, якщо у Вас на столі 100500 анкет? І навіщо вони?
Якщо Ви працюєте, як я, з живим людьми, а не з хімічними речовинами, було би добре, крім вимірювань, які обєктивно відбивають зміни (ваги, зросту, кольору шкіри чи рівня знань), поцікавитись, чи подобається людині ( піддослідному) процес? Ци не викликає дискомфорту Ваш вплив? Чи такими Ваш піддослідний бачив результати? Чи не надумав він, бува, залишити дружний колектив Ваших піддослідних через глибоке розчарування в тих ідеях, які Ви привнесли в його життя ?
Вам не обійтись без психологічних досліджень, а отже - без анкет та опитувань. Не раджу "множити сутності" - використовуйте ті "вимірювальні прилади", ефективність яких вже доведена. Порадьтесь із психологами - Ви здивуєтесь, скільки цікавих інструментів є у іхніх валізках!
Наш експеримент ми документуємо просто на сайті http://pr.ippo.kubg.edu.ua/ .
Ще до початку дослідження ми визначились, що вивчаємо освітні запити і потреби педагогічних працівників із застосуванням методу фокус-груп.
Але , коли ми вивчили освітні запити і потреби та склали на їх основі перелік найбільш актуальних навчальних курсів/модулів, виявилось, що більшість з них потрібно створювати , адже в розкладі ми не знайшли більшість з них.
Крім того, коли на наш запит відповідні курси були розроблені, активність педагогів виявилась низькою.
Ще раз - ми запитали, що хочуть вчителі. Розробили відповідні курси та відкрили на них реєстрацію. Активність виявилась низькою.
Тобто технологію ми створили, але вона не працювала.
На цьому етапі дослідження могло б зупинитись як безперспективне, але ми вирішли запитати вчителів -а, власне кажучи, чому?
Допитувати ніхто нікого не збирався, бо таке пряме запитання могло бути розцінене ними як примус та порушити принцип добровільності, на якому ми наполягали в першу чергу.
Тому ми відібрали 3 (всього 3!!!) невеликі анкети, як мали б допомогти виявити мотивацію педагогів до професійного розвитку. Адже якщо я чогось не роблю - значить, не хочу. У мене немає бажання робити це - тобто відсутня мотивація.
Ось тут би я могла написати капслоком - КРАЩЕ Б МИ ЦЬОГО НЕ РОБИЛИ!
Але насправді це не так - ЧУДОВО, ЩО МИ ЦЕ ЗРОБИЛИ!
І саме на тому етапі, коли ми тільки виявили проблему. Анкетування дозволило виявити проблему, які ми на початку нашого дослідження не брали до уваги, а саме - у певних педагогічних колективах значна частка педагогічних працівників продемонcтрувала наявність негативної зовнішньої мотивації до професійного розвитку.
Ще раз - частина вчителів займається професійним розвитком в тому випадку, якщо їм загрожує покарання з боку адміністрації або ж осуд з боку колег.
Свідомо не хочу оцінювати факт існування такої тенденції, але саме стоси анкет, що лежать в моїх папках та десяток аналітичних довідок , написаних на їх основі, дозволили додати лише один рядок у перелік умов, в яких розроблена технологія буде працювати.
Рядок цей виглядає таким чином:
- позитивна мотивація (зовнішня та внутрішня) до професійного розвитку;
Так, це навіть не речення. :)
Але це твердження не з "довідника Стеля". А в описі технології ми додали ще три інструменти.
Нагадаю, що експеримент триває третій рік поспіль, технологія проходить перевірку на практиці і не все працює так, як було задумано. Нові запитання виникають постійно, але технологія вже є - технологія проектування програми професійного розвитку педагогічного персоналу закладу освіти.
Сьогодні ми презентуємо її на конференціях, круглих столах, тренінгах для керівників ЗЗСО, де вона викликає зацікавленість.
Пора писати навчально-методичний посібник.
Не знаю, чи матиме він комерційний успіх, але запитання "Де можна купити книжку?" я чую все частіше. Поки що можу обіцяти одне - купити можна буде у видавництві Університету Грінченка, за умови , що посібник отримає належні рекомендації Вченої ради.
Рукопис в роботі.
Експеримент триває.
Комментариев нет:
Отправить комментарий