Як створюються нові технології або для чого досліднику 3200 анкет?

Ви розпочали експеримент.
Попередньо визначили, що саме повинно змінитись у суб"єкті Вашого дослідження, обрали інструменти впливу на нього та інструменти для вимірювання змін.
У Вас є прогноз стосовно того, як має змінитись суб"єкт під  час експерименту. Якщо ці зміни більш значимі, аніж ті, які забезпечує існуюча технологія - Ви молодець, створили нову технологію, більш ефективну, яку можна монетизувати і отримати не олише естетичне задоволення від процесу та результату, а й певну фінансову винагороду за витрачений час та недоспані ночі. Але це в теорії.
А на практиці...
Навіть отримавши на виході з експерименту ідеальну технологію, Ви повинні детально її описати, для того, щоб бодай повідомити зацікавлені сторони про відкриття. А  фактично -  підготувати методичні рекомендації для тих, хто вирішить використати технологію, щоб отримати ті ж результати, які отримали Ви.
( Саме на цьому етапі дослідження, як правило, я починаю відчувати неспокій; бажання провести пару-трійку тренінгів і почитати ще якусь довідкову літературу, забігти світ за очі... Не люблю описувати те, що для мене вже перетворилось у реальність. Мені це вже не цікаво, мені більш цікавим видається сам процес творення нового. Може, в минулому житті я була алхіміком? ;))

Статті пишуться за певними правилами:

(Джерело)
Але як написати статтю, якщо у Вас на столі 100500 анкет? І навіщо вони?

(Фото з просторів всесвітньої мережі)

Якщо Ви працюєте, як я, з живим людьми, а не з хімічними речовинами, було би добре, крім вимірювань, які обєктивно відбивають зміни (ваги, зросту, кольору шкіри чи рівня знань), поцікавитись, чи подобається людині ( піддослідному) процес? Ци не викликає дискомфорту Ваш вплив? Чи такими Ваш піддослідний бачив результати? Чи не надумав він, бува, залишити дружний колектив Ваших піддослідних через глибоке розчарування  в тих ідеях, які Ви  привнесли в його життя ?
Вам не обійтись  без психологічних досліджень, а отже - без анкет та опитувань. Не раджу "множити сутності" - використовуйте ті "вимірювальні прилади", ефективність яких вже доведена. Порадьтесь із психологами - Ви здивуєтесь, скільки цікавих інструментів є у іхніх валізках!
Наш експеримент ми документуємо просто на сайті http://pr.ippo.kubg.edu.ua/  .
Ще до початку дослідження ми визначились, що вивчаємо освітні запити і потреби педагогічних працівників із застосуванням методу фокус-груп.
Але , коли ми вивчили освітні запити і потреби та склали на їх основі перелік найбільш актуальних навчальних курсів/модулів, виявилось, що  більшість з них потрібно створювати , адже в розкладі ми не знайшли більшість з них.
Крім того, коли на наш запит відповідні курси були розроблені, активність педагогів виявилась низькою.

Ще раз - ми запитали, що хочуть вчителі. Розробили відповідні курси та відкрили на них реєстрацію. Активність виявилась низькою.

Тобто технологію ми створили, але вона не працювала.

На цьому етапі дослідження могло б зупинитись як безперспективне, але ми вирішли запитати вчителів -а, власне кажучи, чому?
Допитувати ніхто нікого не збирався, бо таке пряме запитання могло бути розцінене ними як примус та  порушити принцип добровільності, на якому ми наполягали в першу чергу.
Тому ми відібрали 3 (всього 3!!!) невеликі анкети, як мали б допомогти виявити мотивацію педагогів до професійного розвитку. Адже якщо я чогось не роблю - значить, не хочу. У мене немає бажання робити це - тобто відсутня мотивація.

Ось тут би я могла написати капслоком  - КРАЩЕ Б МИ ЦЬОГО НЕ РОБИЛИ!
 Але насправді це не так - ЧУДОВО, ЩО МИ ЦЕ ЗРОБИЛИ!

І саме на тому етапі, коли ми тільки виявили проблему. Анкетування дозволило виявити проблему, які ми на початку нашого дослідження не брали до уваги, а саме - у певних педагогічних колективах значна частка педагогічних працівників  продемонcтрувала наявність негативної зовнішньої мотивації до професійного розвитку.

Ще раз - частина вчителів займається професійним розвитком в тому випадку, якщо їм загрожує покарання з боку адміністрації або ж осуд з боку колег.

Свідомо не хочу оцінювати факт існування такої тенденції, але саме стоси анкет, що лежать в моїх папках та десяток аналітичних довідок , написаних на їх основі,  дозволили додати лише один рядок у перелік умов, в яких розроблена  технологія буде працювати.

Рядок цей виглядає таким чином:

 - позитивна мотивація (зовнішня та внутрішня) до професійного розвитку;


Так, це навіть не речення. :)

Але це твердження не з "довідника Стеля". А в описі технології ми  додали ще три інструменти.

Нагадаю, що експеримент триває третій рік поспіль, технологія проходить перевірку на практиці і не все працює так, як було задумано. Нові запитання виникають постійно, але технологія вже є - технологія проектування програми професійного розвитку педагогічного персоналу закладу освіти.
Сьогодні ми презентуємо її на конференціях, круглих столах, тренінгах для керівників ЗЗСО, де вона викликає зацікавленість.
Пора писати навчально-методичний посібник.
Не знаю, чи матиме він комерційний успіх, але запитання "Де можна купити книжку?" я чую все частіше. Поки що можу обіцяти одне - купити можна буде у видавництві Університету Грінченка, за умови , що посібник отримає належні рекомендації Вченої ради.
Рукопис в роботі.
Експеримент триває.

Гранти та грантові програми

Я досить давно почала цікавитись можливостями додаткового фінансування моїх досліджень. Причина банальна, як на мене: якщо ти повноцінно працюєш на півтори ставки вчителем у школі, сумлінно готуєшся до уроків, приділяєш увагу власному професійному розвитку, маєш бодай якісь інтереси та захоплення і, на додаток, родину і дітей - часу на повноцінну наукову роботу залишається зовсім небагато (якщо залишається).
В моєму випадку двоє дітей та присадибна ділянка залишали небагато шансів, тому в першу чергу з розкладу випали розваги,  зменшилась комунікація з рідними та друзями, скоротився сон, накопичувалась втома і я почала шукати можливості фінансування моїх досліджень, насамперед - індивідуальні гранти.
І відразу зрозуміла, що я програла вже на старті. Причина банальна - вік. Більшість іноземних грантових програм орієнтовані на молодих дослідників у віці до 35 років, які на момент аплікації мають певний дослідницький досвід, міжнародне визнання та працюють у відповідних установах. Це не мій випадок - в цьому віці я фактично стояла на порозі наукової кар"єри і жодних  здобутків не мала. Це було неприємно, але саме це змусило мене зробити рішучий крок - залишити школу і спробувати реалізувати власні дослідницькі проекти.
Я зробила кілька безрезультатних спроб отримати індивідуальний грант і поки що поставила ці процеси на паузу. Мої шанси отримати індивідуальний грант обмежені не в останню чергу через ейджизм більшості грантових програм. Ну або через те, що я занадто пізно самовизначилась - тут все залежить від точки зору. :)
Але  модель фінансування за віковою ознакою мені абсолютно не подобається. Що би я хотіла бачити як дослідник?
1. Університетську систему грантів та мікрофінансування  окремих етапів досліджень, спрямовану на фінансову підтримку оплати консультацій фахівців. Наприклад, мені потрібна консультація психолога, або математика - я можу звернутись за таким мікрогрантом.
2. Університетський конкурс на фінансування індивідуальних та колективних  досліджень - відкритий та прозорий. Є певна сума коштів,  є певна кількість грантів  - науковці чи структурні підрозділи подають проекти та отримують (або ні) відповідне фінансування на умовах відкритого обговорення. Обмеження у кількості грантів (наприклад, неможливість отримувати грант двічі поспіль; обмеження щодо терміну фінансування тощо)
3.Державник конкурс з аналогічними умовами та обмеженнями.
І найголовніше - жодних згадок про вік дослідників! Можна встановлювати обмеження з огляду на досвід, кількість та якість публікацій, їх географію - будь що. Але не вік!
Бо ті, хто накопичив достатньо досвіду, щоб ідентифікувати проблему та самостійно знайти її вирішення ніколи не отримають шансу. І хто знає, які відкриття ми втратимо?


Що стосується інформації про актуальні гранти  - її можна знайти тут:
Гранти та конкурси
Наукові гранти та конкурси

Успіху!

Як документувати перебіг наукового дослідження?

Існують певні стереотипи щодо того, як виглядає науковець, який проводить дослідження.
Класична версія виглядає так:

Є гумористична версія, яка вигладає дещо живішою:

Є реалістичний, дуже відомий  образ вченого:

Сам процес дослідження часто ілюструють такими зображеннями:

Фактично дослідження може виглядати по різному, тому  робочий стіл науковця може бути і таким:

При цьому найважливішим, як на мене, є процес документування перебігу наукового дослідження - формування його плану, змін в цьому плані до та під час реалізації, фіксування процесу вибору інструментарію дослідження та результатів вимірювань. Все це важливо, оскільки рано чи пізно доведеться все пояснювати і доводити - тоді і стануть в нагоді всі записи та нотатки. 

Як на мене, неважливо, як саме виглядає Ваш робочий стіл, чи ідеально рівно розкладені на ньому олівці та папери . Рсобисто мені буде подобається цитата про те, що "геній панує над хаосом", яка чи то належить, чи то приписується А.Ейнштейну.

Але правда в тому, що навіть я, прихильниця хаосу і безладу на робочому столі, тримаю  процес документування перебігу дослідження під контролем. Там як раз папочки, нумерація та пояснення, аналітичні записки і помітки олівчиком на полях мають значення, вагу та ретельно відслідковуються по кожному експериментальному закладу. Інша справа, що 20 папок  з папками на столі не вдається розмістити красиво. 

Що дає мені своєчасне документування?

1. Я постійно в курсі того, що відбувається в експерименті. Я можу порівнювати виявлені тенденції або поодинокі випадки з трендами в освіті України та вчасно (!) запитувати себе - оці поодинокі випадки - це зародження нового тренду чи"хвіст" попередньої парадигми?

2. Я можу вчасно (!) припинити дослідження, яке нічого не показує. Навести порядок на столі , в записах  і створити нову табличку із задачами, які, можливо, хоч трохи відкриють завісу над таємницями, які я вивчаю.

3. Мені значно простіше обдумати зміст та структуру статті - якщо є дані по опитуванням в різних форматах по 20 школах, і при цьому було проведено по 3 опитування в кожній, використано різні інструменти  (новий у кожному опитуванні), то я можу підготувати купу статей: порівняти між собою маленькі школи та великі з використанням всього масиву даних; порівняти між собою різні школи з однаковою кількістю учнів та /або педагогів; порівняти динаміку змін у двох сусідніх школах....

4. Ну і на останок - як документувати? Хоча я досить непогано володію сучасними технологіями,  все ж надаю перевагу паперовим анкетам, друкованим звітам і папкам. Електронні версії теж є, але старий добрий папір значно зручніше вичитувати, шукати збіги та зв'язки, робити примітки.

Про аналіз напишу за тиждень-два. Після того, як виконаю свій невеличкий план оперативних задач.

Літні школи та тревел-гранти

Якщо Ви вже маєте що сказати науковому світу, бажання вчитись  і маєте жагу подорожі, можна спробувати отримати  тревел-грант.

Актуальні можливості можна знайти тут:

Summer School “Sustainable development: Conflicts and their Solutions on Post-Soviet Space” 
дедлайн: 05.06.2017

Летняя школа: «Стабильное развитие: конфликты и их решение на постсоветском пространстве».

MEET UP! Німецько-українські зустрічі молоді
дедлайн: 10.04.2017

В рамках проекту можуть бути підтримані витрати на персонал, проїзд, проживання та харчування, а також підготовка та презентація результатів. Зустрічі мають проводитися упродовж не менше п'яти днів на одну зустріч (день приїзду та день від'їзду рахується за пів дня).

Програма розвитку ООН запрошує на Третю антикорупційну школу
дедлайн: 12.03.2017

Участь у заході безкоштовна. Проїзд та трансфер будуть відшкодовані організаторами.

ІІІ Стипендіальна програма для ВПО для участі у Європейському Форумі Альпбах
дедлайн: 31.03.2017

Це щорічна стипендіальна програма, яка проводиться з метою надання унікальної можливості для молоді взяти участь у найстарішому європейському форумі – Європейському Форумі Альпбах.

Тревел-грант ім. Богдана Сольчаника для участі у науковій конференції в університеті Кембридж та університеті Оксфорд
дедлайн: 01.07.2017

Тревел-грант покриватиме транспортні витрати, пов’язані з поїздкою для участі у науковій конференції (гуманітарні, технічні і природничі науки) для українських науковців (студентів, аспірантів, кандидатів наук, викладачів) в університеті Кембридж та університеті Оксфорд.

Пов'язані (з) історіями: заангажування в міське минуле та активізація єврейської спадщини
дедлайн: 16.03.2017

Участь у школі є безкоштовною. Організатори покривають дорожні витрати, проживання та обіди. Учасники отримають: сертифікати про участь у літній школі; сертифікати початкового рівня володінням їдишем.

Літня школа історії Голокосту та пам'яті в Україні 
дедлайн: 30.04.2017

Програма школи охоплює теми із довоєнної історії єврейського життя у Східній Європі, Голокосту та післявоєнної історії. Організатори забезпечують проживання та харчування учасників літньої школи.

Набір до участі у проекті «Вища політична школа: нові принципи лідерства»
дедлайн: 05.03.2017

В рамках навчання відбудеться серія триденних семінарів у різних регіонах України для 2 груп. В програмі навчання: політичні ідеології, базові цінності, енергоефективність, правосвідомість, конституційні системи України та інших держав тощо.

18 сесія EU Study Days (Єврошколи)
дедлайн: 10.03.2017

Участь в Єврошколах є безкоштовною. Організатори оплачують проїзд, проживання та харчування учасників з інших міст, набір яких відбуватиметься на конкурсній основі.

Ще більше корисної інформації доступно за посиланням:

https://www.science-community.org/ 

Ще трохи про публікації...

Чим більше працюєш із джерелами - тим більше цікавої інформації залишається осторонь. Я іноді  (з різних причин) не відправляю статті до друку. Іноді опрацьовую і розширюю пізніше. Цю вирішила не чіпати.

І опублікувати в блозі як приклад того, до чого можуть привести міжпредметні дослідження.

Івашньова Світлана Володимирівна,

Інститут післядипломної педагогічної освіти,

Київський університет імені Бориса Грінченка,

s.ivashnova@kubg.edu.ua

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ В НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ М.О.БЕРНШТЕЙНА: СУЧАСНИЙ ВИМІР.

Анотація: доповідь присвячена окремим аспектам реалізації міждисциплінарного підходу в наукових дослідженнях М.О.Бернштейна, використанню математичного моделювання в дослідженнях діяльності вищої нервової системи, важливості розуміння феномену невизначеності як по відношенню до фізіології руху, так і до діяльності людини в цілому. Закладені в працях М.О.Бернштейна ідеї управління складними системами отримують сучасне звучання в менеджменті (в тому числі – системи освіти), побудові моделей на основі нечіткої логіки, розвитку робототехніки та штучного інтелекту.

Ключові слова: методологія; математичне моделювання; післядипломна педагогічна освіта; професійний розвиток; підвищення кваліфікації; нечітка логіка; невизначеність вибору.

Наукова спадщина М.О.Бернштейна переосмислюється не лише в зв’язку із розвитком психології, фізіології, біомеханіки, біодинаміки чи споріднених з ними наукових галузей – нейрофізіології та психологією руху, а й в контексті перебігу та результатів наукових дискусій в радянські часи. Значення опозиції М.О.Бернштейна по відношенню до абсолютизації умовно-рефлекторної теорії вищої нервової діяльності І.П.Павлова оцінюється сьогодні з огляду на розвиток як психологічної науки, кібернетики etc., так і  з позиції усвідомлення руху як такого, що детермінується невизначеністю та свободою розумної дії.

В 50-х роках вчений формулює основні концептуальні підходи до нової науки – ймовірнісного прогнозування майбутніх подій, створення моделі необхідного майбутнього, програмування та коригування актів руху. В 60-ті роки школа М.О.Бернштейна розвивається в двох провідних напрямках : по-перше  – пошук та вивчення конкретних психофізіологічних механізмів руху, по-друге – створення формалізованих моделей керування рухом, що перевіряються на ЕОМ. Очевидним, на наш погляд, є зв'язок із кібернетикою [2], яка саме в цей період активно розвивалась, адже наступний період замовчування ідей М.О.Бернштейна, співпав у часі з її занепадом. Зрозумілою є і логіка повернення до цих ідей в контексті сучасного розвитку штучного інтелекту, робототехніки, використанню нечіткої логіки як основи моделювання мислення людини, яка призвела до активізації досліджень творчого спадку М.О.Бернштейна [6] та перевиданню його праць в кінці 80-х – в 90-х роках минулого століття [1].

Наявність глибинних міжпредметних зв’язків підтверджується, крім іншого, використанням методів математичного моделювання при вирішенні проблем подолання надлишкових ступенів свободи руху (спільно з І.М.Гельфандом та М. Л. Цетліним [1;5]). в творчій співпраці були побудовані дві моделі керування рухом, в основі яких лежала ідея про виокремлення в системі із значною кількістю параметрів суттєвих і несуттєвих та ідея неіндивідуалізованого керування, яка означала, що вищі центри руху регулюють лише один-два параметри роботи нижчих, що в цілому функціонують автономно.

Виявлені дослідниками закономірності мають універсальний характер, в першу чергу, якщо мова йде про діяльність людини, невизначеність вибору, визначення суттєвих та несуттєвих чинників, вибору основних важливих об’єктів управління діяльністю складної системи. Моделі неіндивідуалізованого керування можуть бути цікавими з огляду на певні протиріччя між масовим характером діяльності системи освіти та запитом суспільства на індивідуалізацію освітньої траєкторії, а їх математичне обґрунтування - стати основою для створення сучасного програмного забезпечення управління навчальним контентом в сфері післядипломної педагогічної освіти.

Математична модель, розроблена І.М.Гельфандом та М. Л. Цетліним в період співпраці з М.О.Бернштейном, базувалась на аналогії між нелокальними методами пошуку екстремума функції багатьох змінних (шляхом комбінування локальних покращень з екстраполяцією) та процесами прийняття рішення про напрям руху.
Екстраполяція наукових ідей М.О.Бернштейна та методологічних підходів до математичного моделювання процесів в діяльність системи післядипломної педагогічної освіти цілком можлива, оскільки ці ідеї мають фундаментальний характер; ґрунтуються на особливостях діяльності складних систем та керування ними; враховують особливості діяльності вищої нервової системи людини, враховують невизначеність вибору та наявність багатьох чинників, що змінюються як до моменту прийняття рішення про напрям руху, так і внаслідок вибору того чи іншого варіанту. Актуальність запропонованих методологічних та методичних підходів до проведення наукового дослідження підтверджується як більш пізніми науковими розвідками [3, с. 11], в основі яких - праці М.О.Бернштейна, так і орієнтацією сучасних науковців на міждисциплінарні дослідження.

В цьому контексті цікавим напрямом спільної діяльності представників різних наукових галузей міг би стати науковий семінар, за прикладом міждисциплінарного семінару І.М.Гельфанда, який за 45 років свого існування сприяв розвитку багатьох наукових галузей. Перспективною темою такого семінару може бути вивчення можливостей використання математичного моделювання результатів вибору педагогічними працівниками змісту навчання в процесі професійного розвитку та підвищення кваліфікації; розробка математичної моделі результативності групових форм навчання та індивідуальної професійної освітньої траєкторії; математичної моделі ефективних управлінських рішень в системі освіти тощо.

Література

1.     Бернштейн Н.А. Биомеханика и физиология движений/ Под ред. В.П.Зинченко. – М.: Изд-во «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1997. – 608 с.

2.     Бернштейн Н.А. Новые линии развития в физиологии и их соотношение с кибернетикой: материалы к совещанию по философским вопросам физиологии высшей нервной деятельности и психологии. - М., 1962. – 44 с.

3.     Вукобратович М. Шагающие роботы и антропоморфные механизмы / Перев. с англ. под ред. В. С. Гурфинкеля. - М.: Мир,. - 1976. – 541 с.

4.     Гельфанд И. М., Цетлин М. Л.. О некоторых способах управления сложными системами // Успехи математических наук, 1962, т. 17, № 1, с. 3–26.

5.     Левин В. И. М. Л. Цетлин и развитие математического моделирования в СССР // Вестник Тамбовского университета. Серия: Естественные и технические науки. 2015. №6. URL: http://cyberleninka.ru/article/n/m-l-tsetlin-i-razvitie-matematicheskogo-modelirovaniya-v-sssr (дата обращения: 20.07.2016).

6.     Сироткина И. Е. Роль исследований Н. А. Бернштейна в развитии отечественной психологической науки : автореф. дис. ... канд. психол. наук : 19.00.01 / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Фак. психологии. - М., 1989. - 20 с. 

Як описати власне дослідження

Описувати те, що ти робиш із захопленням, не зважаючи на втому, настрій та самопочуття - та ще головна біль. Особисто я більше люблю працювати, аніж описувати процес, однак, якщо не писати про свої творчі здобутки - хто про них знатиме? Питання риторичне, тому - вчимось писати. Спочатку статті (бажано для рейтингових журналів), потім  - монографії, а пізніше - мемуари (майже як я зараз) :)

Написати статтю з описом дослідження насправді не занадто складно. Все, що потрібно - дотримуватись певної послідовності кроків.

Кілька дні тому я відповідала в приватному листуванні на запитання стосовно того, як відбувається комунікація із редакцією журналу  (мова йшла про Scopus). Переважно ніяк або дуже обмежено (і це не жарт). Але певний позитивний досвід маю (там, у Scopus, де все страшно і не зрозуміло) , про що і написала  колезі.

А раз написала, то вирішила ще додатково поділитись із Вами, щоб двічі не писати.

Отже, буває по різному, але загальний алгоритм такий ( з досвіду):

- проводжу дослідження ;

- описую відповідно до загальних вимог до статей в Скопусі;

- шукаю журнал і скачую інструкцію для авторів ;

- доопрацьовую текст згідно з вимогами конкретного видання;

- відправляю в редакцію;

А далі можуть бути варіанти:

- відразу отримую підтвердження про те, що статтю отримали, конкретні зауваження та пропозицію доопрацювати ( зауваження технічні, щодо оформлення списку літератури, обсягу окремих частин тексту тощо) і доопрацьовую статтю, після чого іі передають на рецензування;

- отримую підтвердження та повідомлення про передачу на рецензування;

- після рецензування не отримала ще жодної пропозиції щодо доопрацювання, тому тут ніяких порад дати не можу.

Після цього переважно жодного листування, просто отримую журнал. 

Знаю про те, що після рецензування статтю можуть відхилити , але негативних рецензій не читала - думаю, що ними просто не діляться,  хоча було б цікаво проаналізувати саме зауваження .

Листування з авторами редакції практично не ведуть, тому потрібно просто чекати. Статті можуть лежати в редакції довго - чула навіть про трирічний термін. Мої вийшли рівно через рік після передачі в редакцію, але це скоріше у мене так, систему поки що не відслідкувала - замало випадків для системного аналізу.

Але є те, що я зрозуміла самостійно:

1. Бажано в статті цитувати монографії, що видані в країні , де ви плануєте надрукуватися в останні рік-два, найкраще - англомовні.

2. Статті, які ви цитуєте , можуть бути різних років видання, але вони повинні стосуватись не лише предмету чи об'єкту дослідження, а й методів дослідження. 

Тут принцип такий - предметна область має містити посилання на найновіші статті, а опис методів - бажано на ті, які стосуються виникнення методу, його модифікацій та обмеження конкретного методу, обґрунтування того, чому Вас ці обмеження влаштовують або як Ви їх нейтралізуєте. Часові рамки тут важко обмежити, тому і не варто - справа зовсім не в них.

3. Має бути чіткий аналіз експериментальної групи, принципів її формування, порівняння із генеральною сукупністю та висновки стосовно того, якою мірою можна поширити результати дослідження на генеральну сукупність.

.4. В дискусії щодо результатів варто наголосити саме на тих дослідженнях, які не збігаються з Вашими, показують інші результати , але стосуються предметної області: що нового Ви виявили, наскільки дискусійними є результати, з якими дослідженнями вони можуть бути пов'язані .

Статтю не прикріпляю, їх багато, моя  - лише одна з великого переліку і раджу почитати їх щонайменше  з десяток, щоб зрозуміти логіку побудови.

Всім - грунтовних результатів, щоб було що описувати.

А на десерт - моя монографія.

Монографія. 

Шукаю тих, кого зацікавлять спільні дослідження.

А в нас тепер є сайт!

А у нас  - осінь! Пора сонячних хризантем  та дощу за вікном.

А крім хризантем - є ще й невеличкий подарунок керівникам експерименту та його учасникам - сайт "Програма розвитку педагогічного персоналу навчального закладу", на якому висвітлюється весь перебіг дослідно-експериментальної роботи. Нехай це і не он-лайн трансляція (а було б круто), але все ж і не таємне дослідження, результати якого невідомі нікому, крім вузького кола фахівців.

Наша "Програма"  - вже в мережі.

Блог і надалі буде висвітлювати перебіг процесу, але  більш неформально, а ось сайт - це практично офіційна презентація напрацювань нашого творчого колективу.

Ну і "родзинка" - ми пропонуємо наш експериментальний майданчик як трибуну для тих вчителів, які хочуть спробувати себе в ролі авторів окремих модулів, майстер-класів, тренінгів тощо.

Ми лише починаємо практичну частину нашого експерименту, тому враження поки що одне -ура! Процес пішов!

Успіхів нам всім!