Як представити себе світовій науковій спільноті?

Після тривалої перерви повертаємось до  блогу і до того, як же  позиціонувати себе у науковому світі і що для цього потрібно.
Я не буду акцентувати увагу на питання , чи повинен науковець  спочатку відбутись як дослідник, і лише потім просувати свої напрацювання. Як на мене, такий  підхід спірний, але поки що цю дискусію важаю за необхідне відкласти.
Отже, незалежно від того, наскільки Ви просунутий користувач Інтернет та відомий на теренах вітчизняної науки дослідник - Вас мають знати у світі.

Неймовірний М.М.Поплавський в одному з інтерв"ю яказав щось на кшталт "Скромність - найкоротший шлях до бідності", тому розповісти про себе варто щонайменше для того, щоб отримати фінансування на дослідження, якого так часто не вистачає.
 До речі, якщо набрати в Google "Поплавський", то пошукова система дає 153 000 посилань за 0,44 секунди.

 (фото взяла тут: ДЖЕРЕЛО)

У більшості науковців показники  (як і доходи) скромніші, тому є над чим працювати.
Відкидаємо зайві сумніви, занйомимось із презентацією та  створюємо для себе аккаунти в різних мережах для науковців та на платформах, що сприяють формуванню наукових зв"язків. НУ і підвищують кількість посилань, за якими можна знайти Ваші праці.

Ідентифікатор науковця в мережі Інтернет - це непоганий інструмент для того, щоб розповісти світовій науковій спільноті про те, чим займається окремий науковець - наприклад, кандидат педагогічних наук Івашньова Світлана Володимирівна - крім того, що сидить в мережі і читає електронні версії паперових журналів у цифрових бібліотеках.

Презентація.

Стосовно публікацій результатів наукових досліджень

Стосовно публікацій результатів наукових досліджень існує ціла система вимог - де, як і коли мають бути опубліковані результати проведених науковцем досліджень. Оскільки будь-які вимоги викликають діаметрально протилежні оцінки і емоції, вимоги щодо публікацій не стали виключенням.
Постійно змінюючись і ускладнюючись, вони часто вибивають з колії тих, хто знаходиться вже безпосередньо на фінішній прямій, тобто підготував до захисту дисертацію, автоматично викликають збурення.
Я не люблю давати будь-які оцінки таким вимогам, насамперед тому,  що не бачу жодного механізму впливу на пофедуру їх формування . Саме тому ставлюсь до них спокійно, як до стихнійного лиха, типу землетрусу чи цунамі.

Однак це не означає, що у мене відсутня особиста позиція з цього питання. Вона є, і, оскільки це мій особистий блог науковця, саме тут я і можу її висловити. Отже:
1. я вважаю, що публікація результатів наукових досліджень має відбуватись до захисту, насамперед, для забезпечення об"єктивного оцінювання одержаних результатів. Оптимальним варіантом особисто я бачу розміщення повного тексту дисертації на сайті університету, де відбудеться захист;
2.  кількісні показники щодо публікацій статей вважаю щонайменше недоречними, адже в принципі, зміст будь-якого дослідження можна викласти у двох грунтовних доповідях, одна з яких вісвітлює вихідні теоретичні положення, друга - методику проведення експеррименту та одержані результати;
3. вимоги щодо рівня та статусу наукових видань, в яких мають бути опубліковані результати досліджень, до певної міри сприймаю позитивно. Тут маю дещо пояснити: дослідження у медицині, нанотехнологіях, фізиці ядра, органічній та неорганічній хімії та багатьох інших дисциплінах, мають загальнолюдське значення, суттєво змінюють якість життя людей в усьому світі, тому рівень відповідальності вченого за результати значно вища, аніж у філософських працях, соціології, мовознавстві чи юридичних науках. Не применшуючи значення останніх, хочу підкреслити їх, так би  мовити, локальність та соціальність - люди можуть домовитись про певні речі один з одним, змінити ці домовленості в  географічних межах  (країни, об"єднання країн ) , мовних (реформування правопису в німецькомовних країнах) тощо.  Тому і рівень значущості  таких досліджень дещо інший. Саме тому не можна вимагати публікувати результати всіх без винятку досліджень в високорейтингових ссвітових наукових виданнях.
4. вважаю, що наявність монографії, виданої друком до захисту докторської дисертації  - цілком логічно і виправдано. Стосовно кандидатської такої впевненості не маю, однак думаю, що це доцільно. Крім рецензентів, що надали відгуки до друку монографії, доцільно на захисті заслухати відгуки, надані науковцями після публікації. Тут і спецсемінар можна було б провести, обговоривши результати по суті, особливо - методику експерименту і його практичну значущість, зміни, як заповаджуються.
А стосовно публікацій у виданнях, що входять до списків Scopus та  WoS - досвід тут є різний. І не потрібно забувати про комерційну складову цих проектів. Хоча вихід на світовий рівень вітчизняних вчених - річ хороша. Але робити це можна у різний спосіб.
Але про це - наступного разу.

Наукові конференції: навіщо вони потрібні?

Сучасні технології широко використовуються в організації та проведенні наукових заходів. Постійно збільшується кількість пропозицій щодо участі в заочних, дистанційних  або інтерне-конференціях - назви бувають різні. Суть при цьому залишається однаковою: Ви надсилаєте матеріали, які організатори поім оприлюднюють   на сайті конференції  та/або у вигляді друкованого збірника. Їхати нікуди не потрібно, доповідь, стаття або тези опубліковані, в списку публікацій є ще один запис.
Якщо Вам пощастило  і на сайті було організовано обговорення доповідей, Ви отримаєте якийсь відгук на Вашу доповідь. Правда найчастіше він буває доволі формальний і користь від нього сумнівна.
Саме тому я намагаюсь брати участь у очних конференціях, де після виступу можна особисто поспілкуватись із колегами, отримати критичні зауваження, які найчастіше стимулюють подальші пошуки.
Нажаль, це не завжди можливо -  це і фінансові витрати, і організаційні проблеми, бюрократичні незручності (відрядження або відпустка за власний рахунок, необхідність перенесення занять, якщо Ви викладач, оформлення всіх паперів).  Але якщо у Вас є вибір - краще їхати особисто.
У листопаді-грудні подала заявки на участь трьох конференціях, поїхала ж лише на одну - в Дніпропетровськ.
Від неї - дуже позитивні враження саме завдяки встановленим контактам із колегами з інших регіонів.
Про те, що не поїхала на дві інші - дуже шкодую. Але - маю публікації та сертифікати.
Кожна медаль має зворотну сторону....

Програма 20 21 листопада 14р

Прочитать другие публикации на Calaméo

Програма всеукраїнська конф 11 12 14

Прочитать другие публикации на Calaméo

Про красиве і корисне

Робота дослідника не така цікава, як, наприклад, робота дресирувальника тигрів або космонавта. Сидиш собі в бібліотеці і читаєш книжки грубезними стосами. Іноді пишеш. Багато думаєш. Іноді просинаєшся вночі і пальцем на килимі малюєш схему, не розплющуючи очі - бо спиш.
У фізиків чи біологів хоча б є що подивитись - реактори або миші лабораторні. А що цікавого у праці філософа, філолога або вченого-педагога?
Не знаю, для кого як, а для мене маленькими святами стають мої публікації.
Перша стаття вийшла в 2005 році, у вересні. Вже до Нового року і мала 3 статті і дуже тішилась з того, що нарешті переборола свої страхи і оприлюднила те, над чим я працюю.
Це була перемога - насамперед над собою, над невпевненістю, над  острахом  - а раптом я займаюсь нікому непотрібними речами? Бо іноді буває враження, що потрібні речі вражають яскравістю, а корисне і красиве - співпадає. Але це не завжди буває так :)

Сьогодні у мене ще одна перемога.
Гуманітарії знають, як  важко опублікувати статтю в журналі, що входить до списку Scopus. Насамперед тому, що журналів цих мало, а українських серед них - жодного.
Саме сьогодні я отримала журнал, що входить до вказаного списку, з моєю публікацією.  Чекала рік, знала, що друкують, вже більше місяця, але до останнього не вірила.
Новорічні дива бувають!

Короткий перепочинок обабіч дороги

Що робити, якщо не знаєш, що робити? У мене є універсальний рецепт на всі часи. Охоче ділюсь: читати. Читати щось, що не має жодного відношення до проблеми, яку Ви намагаєтесь  і ніяк не можете розв"язати. Якщо Ви думаєте, що я просто тут опублікую такий собі список "Прочитай-все-і-проблема-зникне", то Ви помиляєтесь. Я читаю будь-що: огляд культурних подій в столиці може допомогти, або улюблена книга "всіх часів" - "1984", або збірка віршів Пауля Целана. Та навіть кулінарна книга "Українські страви" - допомогти може будь-що. Головне - читати уважно і думати про зміст прочитаного. В такі моменти відбувається те, що в наближених до ІТ колах називається "очищення регістрів". Перевантажена, а тому повільна і неефективна пам"ять, очищується і через певний проміжок часу Ви знайдете відсутній елемент паззла і , як наслідок - рішення проблеми.
Кілька тижнів тому я знайшла ефективне математичне рішення для конкретного практичного випадку. Знайшла в навчально-методичному посібнику "Введение в общие цепи Маркова", виданому в 2013 році в РФ.
 Якщо уточнити задачу-зразок відповідно до поставленої мети - математичного моделювання перебігу підвищення кваліфікації педагогічних працівників в умовах, що змінюються з певною періодичністю, можна прорахувати та математивно обгрунтувати періодичність перегляду навчальних планів інститутів післядипломної педагогічної освіти. Самостійно вирішити її поки що не вдається. Тому читаю кулінарну книгу і чаклую на кухні.
Завтра   готую сезонний салат із хурми та вареного буряка, майже як тут

Але тут заливка неправильна :) Я її готую із апельсинового фрешу, меду і гірчиці.
Для цього сік  з половинки стиглого апельсина нагріваю і трохи випарюю, додаю чайну ложку меду і гірчиці за смаком і ще трохи прогріваю.

 А до вказаних в рецепті складових додаю трохи кедрових горішків та сиру фета. Ну і жодного уксусу. Екпериментуйте!


Якщо  завтра салат не допоможе -  в понеділок піду до колеги-математика. Навіть вже знаю, до кого саме. Співпраця - це дуже класна штука. Так само як і перепочинок з невеличким пікніком надодачу.

Маленький крок на довгому шляху

Всім доброго дня!
Особисто я люблю починати ранок запашною кавою і новою інформацією. Якщо Ви маєте аналогічні уподобання - беріть свою ранкову чашку  і давайте трохи поспілкуємось!
Будь-який довгий шлях починається з першого маленького кроку. Навіть більше - будь-який шлях повністю скаладється з маленьких кроків. Навіть якщо шлях видається Вам неймовірно важким і непереборно довгим - його можна розбити на маленькі шматочки, кожен з яких, окремо взятий, не  буде складним чи незручним і потребуватиме порівняно небагато зусиль. А подолання всіх кроків послідовно дозволить Вам досягнути мети. Методика перетворення "важкого, великого і нездоланного" в набір "маленьких і простих" називається декомпозицією.
Декомпозиція в наукових дослідженнях дозволяє створити своєрідну покрокову самоінструкцію, повне виконання якої довзволить вирішити основну проблему.
В нашому випадку основна мета дослідження - створення послідовної інструкції по проектуванню нечіткої індивідуальної професійної освітньої траекторії  (скорочено - НІПОТ).
Декомпозиція мети передбачає виконання цілого ряду завдань, до яких, зокрема, належать:

• уточнення змісту поняття "індивідуальна професійна освітня траекторія"
• вибір моделі професійної компетентності, взятої за основу в проектуванні;
• уточнення показників та критеріїв професійної компетентності, 
• створення системи дескрипорів;
• визначення процедури оцінювання актуального рівня професійної компетентності;
• аналіз наявних освітніх можливостей;
• визначення  провідних критеріїв вибору педагогічними працівниками курсів підвищення кваліфікації;
• створення моделі проектування НІПОТ
• експериментальна перевірка моделі
• оцінка дієвості розробленої моделі
• підготовка методичних рекомендацій .

Така декомпозиція дозволяє не тільки визначити орієнтовні вузлові моменти власне дослідження, а й скласти приблизний план публікацій за  його темою.  

Звичайно, жоден план не є догмою і в процесі його реалізації обо"язково виникне потреба у  коригуванні. Кількість статей може зменшуватись (якщо мова йде про кандидатську дисертацію), або збільшуватись (за рахунок теоретичних статей, що обгрутовують методологічну, загальнонаукову та конктерно-наукову основу дослідження). Але така декомпозиція дозволить Вам не заплутатись  у власних думках та матеріалах.

Тема наукового дослідження, наведена у прикладі - цілком реальна, та, якою я безпосередньо займаюсь.

В процесі реалізації цього плану вже вийшла друком переважна більшість статей, в роботі - ті, що безпосередньо стосуються реалізації експериментальної частини. 

1.       Ivashneva Svitlana, Ph.D. FORMATION OF THE STRUCTURE AND CONTENT OF A PERSONAL TEACHER’S SITE in Modern scientific research and their practical application, edited by Alexandr G. Shibaev, Sergiy V. Kuprienko, Alexandra D. Fedorova.Vol. J31205 (Kupriyenko Sergiy Vasilyovich, Odessa, 2012) – URL: http://www.sworld.com.ua/e-journal/J31205.pdf - Article CID Number J31205-077

2.       Ивашнёва С.В. Философские подходы к определению содержания последипломного педагогического образования. // Сборник научных трудов SWorld. Материалы международной научно-практической конференции «Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании'2012». – Выпуск 4. Том 23. №4 – Одесса: КУПРИЕНКО, 2012. – ЦИТ: 412-0008 – С.10-16 Импакт-фактор РИНЦ 2010 0,008

3.       Ивашнёва С.В. Формирование структуры и контента персонального сайта педагогического работника/ С.В.Ивашнёва//Сборник научных трудов SWorld. Материалы международной научно-практической конференции «Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте ‘2012». – Выпуск 2. Том номер тома. – Одесса: КУПРИЕНКО, 2012. – 94 с. - ЦИТ:212-77 - С. 7-14. Импакт-фактор РИНЦ 2010 0,008

4.       Ивашнёва С.В.Использование социальных сервисов и социальных сетей в образовании. //Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. –2012. №4 - с. 15-18

5.       Ивашнёва С.В. Использование Web 2.0. и Web 3.0 в системе повышения квалификации/ С.В.Ивашнёва //Образование и наука в условиях глобальных вызовов. Материалы V международной научно-практической конференции 7-9 июня 2012 г. - Симферополь: Крымский институт бизнеса,2012. - 244 с. - С. 49-51

6.       Ивашнёва С.В. Персональный сайт учителя как одна из форм профессионального портфолио/ С.В.Ивашнёва // Материалы Девятой Международной научно-практической Интернет-конферренции "Актуальные проблемы современной науки" (22-24 октября 2012 г.). Электронный ресурс. Режим доступа: http://intkonf.org/k-ped-n-ivashnova-s-v-personalniy-sayt-vchitelya-yak-odna-z-form-profesiynogo-portfolio/

7.       Ивашнёва С.В. К проблеме определения сущности, структуры и критериев профессиональной компетентности  педагогических работников// Управлінські компетенції викладача вищої школи: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (14-15 березня 2013 року) / ред. кол.: В.П. Андрущенко (голова), Г.О. Нестеренко, (заст. голови) та ін. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2013. - 268 с. - с.60-63.

8.       Ивашнёва С.В.  Проектирование индивидуальной профессиональной образовательной траектории педагогических работников// Материалы  Интернет-симпозиума "Наука в жизни современного человека", 18-25.02.2013 -  URL: http://www.sworld.com.ua/index.php/ru/c113-8/16313-c113-021#comments

9.       Ивашнёва С.В.  Проектирование индивидуальной профессиональной образовательной траектории педагогических работников//Развитие системы образования – обеспечение будущего. В 3 книгах.  - К1. : монография / [авт.кол. : Артемьев А.А., Бечвая М.Р., Богомолова И.С. и др.]. – Одесса: КУПРИЕНКО СВ, 2013 – 169 с. – с. 133-141

10.   Івашньова С.В. Визначення критеріїв професійної компетентності педагогічних працівників//Педагогічний дискурс : зб. наук. праць / гол. ред. І. М. Шоробура. – Хмельницький : ХГПА,  2013. – Вип. 14. – 447 с. – с. 189-195

11.   Ивашнёва С.В. Философские подходы к определению содержания педагогического образования// Известия Восточного института – 2013 – с. 103-109  -

12.   Ивашнёва С.В. Непрерывное образование педагогических работников: перспективы развития// Восьмая международная конференция «Новые информационные технологии в образовании для всех: непрерывное образование» (ITEA-2013) 26-27 ноября 2013 г.Киев, Украина -  URL:  http://itea-conf.org.ua/2013/accepted_papers  видео выступления http://www.youtube.com/watch?v=ZtO9VlJ3ZsE#t=77 

13.   Ивашнёва С.В. Автоматизированное экспертное оценивание уровня профессиональной компетентности педагогических работников – Информатика  и образование -2013 -  №10 – с.59-63. Импакт фактор РИНЦ 2011 – 0,152

  

Крім того, основна ідея поступово обростає деталями, що визначають подальший розвиток даного проекту, вимагають уточнення та додаткових наукових розвідок 

Тому в 2014 році список пубікацій ще трохи підріс:

1. Ивашнёва С.В. Теоретические основы проектирования нечёткой профессиональной образовательной траектории педагогических работников. // Акмеология профессионального образования: материалы 11-й всероссийской научно-практической конференции, Екатеринбург, 13-14 марта 2014 г./ФГАОУ ВПО «Рос.гос.проф.-пед.ун-т.» Екатеринбург, 2014. 304 с.  – с. 57-60
2. Ивашнёва С.В. Возможности использования краудсорсинга в  системе повышения квалификации педагогических работников  - Вестик САФУ. Серия: Гуманитарные науки - № 5 – 2014 
3. Артемьева И.Л., Ивашнёва С.В. К ПРОБЛЕМЕ ФОРМАЛИЗАЦИИ  МОДЕЛИ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ ПЕДАГОГИЧЕСКОГО РАБОТНИКА  - //Науковий огляд - 2014  - Т. 3. № 2-2 (англ. мовою).

І ще кілька статей прийняті до друку або проходять рецензування, а монографія - технічне редагування у видавництві.

Обрайте мету, розбивайте шлях на маленькі кроки - і вперед!

Всім хорошого дня!

Що і як вимірювати або Скільки важить компетентність?

Коли мова йде про те, що кілограм пуху важить більше кілограму чавуну, всі дорослі люди чудово розуміють, яку логічну помилку робить той, хто так думає. Відбувається певна підміна одиниць виміру, пов"язана із парою характеристик "вага-об"єм". При цьому у нас є інструмент для виміру і того, і іншого.
А що відбувається, якщо вимірювального інструменту  немає? Не просто  - під рукою немає, а взагалі -  ще ніхто не вигадав, як і чим саме вимірювати те, що у нас перед очима?
Перший крок - домовитись, як це явище називатиметься і сконструювати систему одиниць для вимірювання, дотримуючись при цьому найголовнішого принципу - принципу єдності вимірювань.
Приклад: візьмемо відомий всім кубік Рубіка. Він має багато характеристик - він рухомий, пластиковий і різнокольоровий. То якщо вимірюється "пластиковість", то не можна вимірювати її кольором. Або рухливістю. Або ще чимось.
Системи вимірювань для компетентності не існує.
Мало  того, науковці і чиновники системи освіти не домовились про те, з яких компонентів складається компетентність, які якості вона має  тощо.
Більшість дослідників описують компетентність як комплекс знань і вмінь. Але це те саме, що вимірювати рухливість  - кольоровістю. Або пластиковістю. Тобто  не зовсім так, як має бути. А як саме "має бути" - пропоную почитати мою доповідь.

Доклад

Publish at Calameo or read more publications.